УПА не була просто стихійним рухом. Це вищий рівень військової самоорганізації нації. Вони не просто йшли в ліси. Це була чітка ієрархія, власні офіцерські школи та вивірений план дій. Не маючи власної держави, вони сформували армію, здатну протистояти наймогутнішим імперіям світу.
Умови були надлюдськими. Проти повстанців кидали сотні тисяч солдатів, авіацію та танки. Але боротьба вимагала готовності діяти будь-де. Вона не зупинялася ні в криївках, ні пізніше – за колючим дротом таборів ГУЛАГу. Повстання в Кенгірі довело: якщо ідея жива, опір триватиме навіть тоді, коли його придушують танками.
Їхній вибір був свідомим – здобути державу або загинути в боротьбі за неї. Вони не зламалися і зберегли для нас саму ідею незалежної України.
Сьогодні цю зброю тримаємо ми, перетворюючи наші підрозділи на єдиний механізм. Попередні покоління вистояли, а остаточну перемогу тепер здобуваємо ми.